7.  ДОКУМЕНТАЦІЯ І ОБРЯД ТАЇНСТВА ПОДРУЖЖЯ

 

Після наших роздумів на тему подружжя як таїнства і спільноти любові прийшов час, щоб зблизька придивитися до всіх формальностей, повязаних з цим таїнством і самим обрядом таїнства подружжя.

 

Необхідні документи

 

1. Одним з найважливіших документів, які вимагаються для укладання подружжя, є метрика (свідоцтво) про народження і хрещення. Святе хрещення є необхідним для того, щоб подружжя було дійсне, тому треба спочатку впевнитися, що обидві сторони охрещені. За такою метрикою треба звернутися в ту парафію, де відбулося хрещення.

В цьому свідоцтві має бути записано, що вона видається з метою укладання церковного подружжя. Це дає додаткову впевненість, що в ній записано все те, що може бути перешкодою до укладання шлюбу. Свідоцтво про хрещення служить одночасно і документом вільного стану. Тому має бути зі свіжою датою (не більше 6 місяців) і містити всі дані відносно миропомазання, а також про уділення дозволу від папи для неповного подружжя якщо такий був, постанову про недійсність минулого подружжя (згідно з висновком дієцезіального Суду), а також заборону вступу в нові подружні звязки у випадку заключення про фізичну чи психічну недієздатність.

Якщо неречені не змогли отримати свідоцтво про хрещення (напр., якщо хрещення чомусь не було записане), тоді винятково документом, щ підтверджує його прийняття може бути:

а) свідчення одного свідка, якому довіряють, напр., батьки, хрещені, хтось інший,  присутній під час хрещення;

б) свідчення під присягою самого охрещеного, коли приймав хрещення в дорослому віці, тобто після 14 року життя.

Якщо один з наречених є з іншої християнської Церкви, він повинен любязно попросити духовну особу того визнання про метрику хрещення. Якщо з якихось причин та духовна особа не може чи не хоче давати таке свідоцтво, треба скласти таке свідоцтво на підставі свідчень свідків і записати його в Книзі Доповнень Хрещення.

 

2. Серед документів також має бути свідоцтво про миропомазання обох наречених католиків. Ті, котрі раніше приступали до таїнства поєднання і Євхаристії, але ще не прийняли таїнства християнської зрілості, повинні його прийняти перед шлюбом. Вони мають попросити свого душпастиря, щоби їх підготував і надав можливість прийняти це таїнство (ka. 1065 1). Слід памятати, що у східному обряді таїнство миропомазання уділяється разом зі св. хрещенням.

Таїнство миропомазання вимагається тому, що таїнство подружжя закладає певний ступінь християнської зрілості у тих, котрі хочуть його прийняти.

 

3. Наречені повинні представити душопастиреві свідоцтва закінчення парафіяльної катехизації і про участь в передшлюбній катехезі. Вони дають душопастирю орієнтацію про релігійну підготовку наречених до укладання подружжя.

 

4. Якщо один з наречених, або і обоє були в сакраментальному подружньому звязку, який потім був уневажнений, треба представити заключення або декрет церковного Трибуналу ІІ чи ІІІ інстанції, який підтверджує уневажнення попереднього подружжя.

 

5. Якщо подружжя хоче укласти вдова чи вдівець, потрібно представити оригінал документу про смерть чоловіка (жінки). Цей документ можна взяти у влади церковної або світської.

 

Ці документи наречені мають представити під час заповнення протоколу канонічної перевірки.

 

Обряди таїнства подружжя

 

День шлюбу для молодої пари є великою подією і часто відчувається велике хвилювання, розгубленість, коли вони знаходяться перед вівтарем. Зпітнілі, відмахуються від підбігаючих до них батьків (особливо мам), які хочуть їм ще щось поправити, додати і підказати, стоять перед священиком і не знають, що робити. Спробуємо зараз ознайомитись з обрядом таїнства подружжя і зрозуміти його символіку.

В римо-католицькій Церкві самі наречені уділяють собі таїнство подружжя. Свою вільну і свідому згоду вони дають перед Церквою, яка має в цьому свого свідка священика або диякона. В особі священика сам Христос благословить і підтверджує їхній звязок. Крім священика свідками свого подружжя молоді обирають ще двох людей.

Подружжя, як говорить Церковний закон, має укладатись в парафії, в якій хоча б один з наречених живе постійно або тимчасово та щомісячно перебуває (кан. 1115). Латинська Церква заохочує укладати подружжя під час Євхаристії. Доброю справою є підкріпити свою згоду на взаємне віддання себе, власного життя, єднаючись з Христовою Жертвою, що відбувається в часі Євхаристії. Наречені повинні підготуватися до таїнства подружжя, приступивши до таїнства покути. Треба також заохотити до цього своїх близьких та гостей.

 

Символіка таїнства подружжя

 

1. Білизна одягу і фати нереченої і відповідне вбрання нареченого, прикрашене букетом, означають дівочу незайманість, з якою повинні обоє приступати до шлюбу, а також чистоту їхнього шляхетного наміру і вільність душі від гріхів. Підкреслюю слово повинні, бо дуже забавною є ситуація, коли до вівтаря підходить вагітна наречена з животом і довгою білою фатою ознакою незайманості.

   

2. Букет квітів, який зазвичай наречена від імені їх обох складає на вівтар, виражає вдячність Господу Богу за дар любові, яка ощасливила їхні серця, любові, яка походить від Бога і повинна їх до Бога вести.

 

3. Урочисте введення молодих до церкви, до вівтаря означає, що:

 

4. Подання один одному руки під час присяги означає взаємне віддання один одному і створення нерозривної спільноти подружнього життя.

 

5. Завязування рук білою стулою священиком означає:

 

6. Подружня присяга є зовнішнім знаком Таїнства, яке відбувається цієї миті; складаючи присягу, молоді зобовязуються перед Богом, священиком, свідками і цілою спільнотою вірних, що будуть вести спільне подружнє життя до самої смерті.

 

7. Шлюбні обручки, які один одному одягають, мають їм нагадувати в подальшому житті про обовязок взаємної любові і вірності.

 

8. Благословіння означає гарантію, що Бог бере молоде подружжя у свою особливу опіку, а через Таїнство Подружжя буде їм уділяти благодаті і силу для виконання щоденних обовязків.

 

9. Існує певний звичай, що молоді після літургії ще йдуть до вівтаря Божої Матері, де кладуть квіти і віддають під Її опіку своє подружжя.

 

Подружня присяга

 

Найважливішим обрядом в цілій літургії таїнства подружжя є момент складання подружньої присяги, бо тоді взаємно уділяється Таїнство Подружжя.

Отже, наречені урочисто, перед всією спільнотою, з поданими один одному руками, які перевязані стулою, дивлячись в очі, промовляють слова присяги:

 

Я Н., * БЕРУ ТЕБЕ Н., * ЗА ЖІНКУ (ЧОЛОВІКА) І ПРИСЯГАЮСЬ ТОБІ В ЛЮБОВІ, * ВІРНОСТІ І ПОДРУЖНІЙ ПОВАЗІ, * А ТАКОЖ, ЩО НЕ ПОКИНУ ТЕБЕ АЖ ДО СМЕРТІ. * ХАЙ ДОПОМОЖЕ МЕНІ В ЦЬОМУ ГОСПОДЬ, * ВСЕМОГУТНІЙ БОГ, У ТРІЙЦІ ЄДИНИЙ, * І ВСІ СВЯТІ.

 

Потім священик урочисто підтверджує укладання подружжя словами:

 

Що Бог поєднав, людина нехай не розлучає. Шлюб, укладений вами, я авторитетом, Католицької Церкви, потверджую і благословляю в Імя Отця, і Сина, X і Святого Духа.

 

Всі присутні відповідають: Амінь.

 

Щоб уникнути непотрібного хвилювання і стресу, можна слова подружньої присяги повторювати собі ще перед тим, а принагідно глибше над нею замислитись, щоб бути свідомим, що і кому буду обіцяти.

 

Вказівки:

 

1.      Зачіпити тему алкоголю на весіллі.

2.      Можна також зачіпити делікатну тему грошей, які збираються під час цієї служби, їх суми у співвідношенні до коштів, що витрачаються на алкоголь.