11. АБОРТ

 

Вказівки: При проведенні цієї катехези пропоную використати фільм Німий крик або хоча б показати фотографії виконаного аборту.

 

В своїй енцикліці Evangelium vitae Йоан Павло ІІ звернув увагу на спільне коріння контрацепції і аборту, стверджуючи, що вони є плодами однієї рослини. Він підкреслив при цьому, що звязок між ними існує не лише в культурній площині, але також і в технічній: тісний звязок, який поєднує в площині ментальності  контрацепцію з перериванням вагітності, стає все очевиднішим, непокоячим доказом чого є випуск хімічних засобів, маткових вставок і уколів, які є легкодоступними як контрацептиви, але в дійсності провадять до переривання вагітності на самих ранніх стадіях розвитку життя нової людської істоти (ЕV 13).

Сподіваюсь, нікому з присутніх я не повинен доводити, що людське життя розпочинається з моменту зачаття, зєднання яйцекдітини зі сперматозоїдом. Це сьогодні підтверджують всі наукові авторитети, навіть ті, котрі ще недавно називали зачату дитину зліпком клітин.

Мета сьогоднішньої конференції усвідомлення Вами того факту, що право на життя є природнім правом, тому жодне суспільство не може цього права змінити чи підірвати. Це право стосується кожної людської істоти, не зважаючи на стать, вік, расу чи інші критерії. Заборонити право на життя якійсь з категорій людей було б дискрімінацією. Негативні наслідки законодавства, спрямованого проти життя відчуваються не лише у моральній сфері суспільства, але також в економічній і демографічній площинах. Шанування права на життя від зачаття до природньої смерті визначає рівень демократії і має бути нормою для кожного народу.

Право на життя підтверджується у Загальній Декларації Прав Людини від 10 грудня 1948 року, в якій проголощується право на життя кожної істоти (ст. 3). За Міжнародним Пактом Громадських і Політичних Прав від 16 грудня 1966 р. кожна істота має натуральне право на життя. Це право повинно охоронятися уставом, нікого неможна позбавити життя (ст. 6 1). Також Конвенція з Прав Дитини від 1989 р. виразно підкреслює: Дитина, з огляду на свою фізичну та розумову незрілість, вимагає особливої опіки і турботи, а також відповідної охорони законами як до, так і після народження.

 

Аборти і Церковний закон

 

Моральна оцінка аборту і взагалі нищення плідності також чітко визначена в навчанні католицької Церкви. Це навчання незмінне і не залежить від тиску публічної думки. Аборт є смертельним гріхом як жінки, яка погоджується на нього, так і всіх тих, котрі його виконують (лікар, медсестра) і на нього намовляють (напр., батьки, наречений, чоловік, знайомі). Крім цього, ці особи отримують церковну кару, яка називається екскомунікою: Хто спричинюється до переривання вагітності, після досягнення результату, підлягає екскомуніці, згідно з законом (ККР Кан. 1398). Треба також відмітити, що звичайний сповідник не має влади відпустити цей гріх з огляду на екскомуніку, якщо раніше не отримав на це спеціального дозволу від єпископа.

 

Ситуація в Україні

 

Закріплення основ проти життя викликало багато серйозних наслідків, які тепер існують в аспекті захисту гідності людської особи, подружжя і родини, а також цілого суспільства.

Суспільна і політична трансформація, яка відбувається в Україні, широкий вплив мас-медіа, а також відкритість на вплив заходу викликають широке пропагування і закріплення абортивних і контрацептивних основ, скерованих проти  дитинства, разом з цим розмитими стають моральні основи, яких вчить Церква.

Святіший Отець Йоан Павло ІІ в гомілії під час св. Меси в Каліші в 1997 р. в Польщі сказав: Народ, який вбиває власних дітей, стає народом без майбутнього. Ці драматичні слова треба віднести до ситуації, яка панує з цього приводу в Україні. Україна входить до світової першості країн щодо абортів. Це спадщина радянських часів, хоча слід сказати, що кількість штучних викиднів за останні 10 років зменшилася втричі. Якщо 5 років тому на 100 народжуваностей припадало 150 абортів, то в 2003 році це співвідношення становило 100 і 87. ця кількість показує, що якби не вбивали ненароджених дітей, то природній приріст населення був би більший вдвічі. Але вже багато років співвідношення народжуваності до смертності дуже невигідне. Для прикладу, в Славутському районі Хмельницької області вмирає вдвічі більше людей, ніж приходить у світ. Таке співвідношення поширюється майже по всій Україні. Трапляється навіть, що вимирають цілі села. Ще в 1992 році в Україні жило приблизно понад 52 млн людей. Сьогодні ця цифра менше на 5 млн осіб. Але справжня демографічна бомба ще попереду. Припускається, що до 2050 року популяція України зменшиться аж на 36%. З огляду на такий стан речей, ще й відбувається масовий exodus молоді у пошуках праці і кращого життя, але цифри говорять самі за себе.

Знищенння людського життя і плідності призвело до появи контрацептивного менталітету, згідно з яким аборти або контрацепція стають необхідністю, навіть стилем життя сучасної людини, яка не може жити без нічим нестримуваної сексуальної активності, відділяє її від плідності, а зачате життя трактує як загрозу своїй свободі.

З проблемою абортів повязано ряд інших проблем, які часто замовчуються. До них належать: післяабортивний синдром, згадуваний вже спад чисельності популяції, сексуальна розпущеність, проституція чи проблема СНІДу.

     

Післяабортивний синдром

 

Найсучасніші дослідження підтверджують, що переривання вагітності спричинює довготривалі, серйозні емоційні ускладнення в житті людині. Поступово виник термін післяабортивний синдром, який вперше вжив dr Vincent Rue, директор Institute of Post Abortion Recovery в Portsmouth, в New Hampshire. Він має на меті описати нездатність жінки виразити свої гнів, злість і провину, які відчуває при перериванні вагітності, нездатність змиритися з втратою своєї дитини і, врешті, неможливість заспокоїтись. Наслідки переривання вагітності є видом ускладнення, яке зявилося внаслідок посттравматичного стресу. Ці ускладнення стосуються фізичної природи (тиск, шлункові болі, безпліддя, викидні) і психічної, і відрізняються, залежно від особи.

Психіатри вважають, що наслідки аборту відчуває не лише жінка, але і її чоловік, а також їхні діти, що живуть. Наслідки аборту для психічного життя жінки катастрофічні, а лікувати їх можна лише за допомогою комплексної психотерапії. Багато жінок піддається синдромові заміни і огортає своїх старших дітей надмірною опікою. Інші навпаки, відштовхують своїх дітей від себе. 91% жінок після аборту впадають в патологічну депресію, причиною якої є неможливість побачити рештки дитини і відчуття провини. 81% зазнають сильного спаду відчуття власної гідності.  За результатами спостережень, 93% жінок після аборту впадають в депресію, 98% хворіють на неворз, 61% знаходять заспокоєння в алкоголі. Аборт поглиблює існуючі психічні хвороби і викликає збільшення викилнів при наступних вагітностях.

 

Вбиття ненародженої дитини є найстрашнішим злочином і вершиною людського егоїзму. Аборт є найбільшою образою Бога, котрий є Господом життя і смерті. Мати, яка вбила власну дитину, часто виправдовується, що не мала іншого вибору. Вибір завжди є! Як багато бездітних подружь, які б із задоволенням всиновили дитину. Церква провадить ряд будинків, де мати може залишити свою дитину. Завжди існує альтернатива аборту. Дитина є Божим даром, коли дитина посміхається це Божий посміх! Не позбавляймо себе і весь світ цієї посмішки!